как-то коллега по работе себе новую помаду с запахом. Стоят девчонки, обнюхивают ее. Я тоже заинтересовался. Подхожу с вопросом:
— Что дают?
Они мне и предложили понюхать. Я не отказался, интересно все-таки. Понюхал. Запах оказался похожим на какой-то дезодорант-антиперспирант. Я решил прикольнуться, открыл помаду и сымитировал движение, когда шариковым дезодорантом проводят по подмышкам, типа запах пота убил. Хозяйка помады с усмешкой говорит:
— Ты бы еще ТАМ помадой помазал!
И показывает на район дислокации этого самого органа. На что я невозмутимо (причем сам не ожидал от себя):
— Да нет, спасибо, там помады и так хватает!
Archive for the ‘Львівські’ Category
Сидить Путiн у себе в офiсi. Дзвiнок.
“Альо! Пане росiйський президенте? То Мiсько ту зi Станіславова, з пивної “Золотий Келішок” телєфонує. Задзвонив###iм, жеби вам вповiсти, же ми тут вам офiцiйно вiйну декляруємо!”
“Харашо, Мiша, – вiдповiдає Путiн, – Ето дєйствiтельно важная новость! А у вас бальшая армiя?”
“Ну, зара, – каже Мiсько, зробивши деякi розрахунки, – в нiй є я, мiй кузин Влодко, сусiда Стефко i всi шо ту в преферанс грали. То
нас разом вiсiм!”
Путiн зробив паузу. “Должен сказать тебе, Мiша, што в маєй армii 100 тисяч людей, каториє толька ждут маєво прiказа!”
“Холєра!” – каже Мiсько. “Я зара вам вiддзвоню!”
Наступного дня Мiсько дзвонить знову: “Прошу пана президента, стан вiйни не скасовано! Ми тутка роздобули всяку войскову технiку для нашої пiхоти!”
“А што за технiка, Мiша?” – запитує Путiн.
“Ну, в нас ту є два бульдозери, комбайн i трактор вуйка Гринє” -
вiдповiдає Мiсько.
Путiн дещо здивований: “Должен сказать тебе, Мiша, што у меня 6000 танков 5000 бронєтранспортьоров. Кромє того, со врємєнi нашего послєднєго разговора, я увелiчiл армiю до ста пятiдесятi тисяч!”
“Най го холєра вхопит!” – каже Мiсько. “Я ще переддзвоню!”
Наступного дня Мiсько знову дзвонить: “Пане росiйський президенте, вiйна ще триває! Ми ту фльоту воздушну тепер маємо! Сюнько з Левандiвки переробив кукурудзника,
залагодив
на нiм пару машiнгверiв спереду, а до нас сi ше приєднало штири хлопаки з пивної!”
Путiн помовчав хвильку, прочистив горло. “Должен сказать тебе, Мiша, что у меня 100 бомбардiровщiка i 200 iстрєбiтєлєй. Моi воєнниє бази охраняются ракетамi тiпа земля-воздух з лазерной наводкой. А ещьо я увелiчiл армiю до 200 тисяч!”
“Падоньку темний!” – вiдповiв Мiсько. “Я зара вам вiддзвоню!”
Звичайно ж, наступного дня Мiсько дзвонить знову.
“Слава###Йсу,
пане Путiн! Я сi тєжко вибачiю, але ми мусимо сi вицофати з тої войни.”
“Нєужелi? Очень жаль” – вiдповiдає Путiн. “Почєму ето вдруг ви пєрєдумалi?”
“Ну бо,” – вiдповiв Мiсько, “ми тут посидiли за пару гальбами пива, так сi мiж собов порадили, i вздрiли, жи аж нiяк не зможемо прогодувати двiста тисєч полонених
“Галицький синопсис”
Богдан ВОЛОШИН
Погляд на нарід галицький зблизька і не дуже.
1. Правдивий галичанин колекціонує предмети, які давно втратили ужиткове значення. Його пивниця, комірки. балкон, клуня та курник напхані різноманітними дірявими баняками, відрами, порожніми пляшками, старими прасками, іржавими ланцюгами від роверів, банками із засохлою фарбою та лахами. Але надія усе це колись застосувати тішить добре галицьке серце аж до самої смерті.
2. Любов до церкви галичан така сильна, що якби можна було, то кожен мав би на своєму городі власну. Так само виглядає й з цвинтарями та святими місцями. Заповітна мрія галичанина – мати родинний склеп під вікнами. В гіршому випадку – на Личаківському цвинтарі у Львові.
3. Схиляння галичан перед цитатами загальновідоме. Сьогодні особливо популярні Шевченкові “Обнімітеся, брати мої”. “Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями”. Кобзарева постать має такий великий авторитет у галичан, що вони із задоволенням приписують йому й чужі висловлювання, як-от Франкове “Лупайте сю скалу” та Шопенгауерове “Хто ясно .мислить, той ясно формулює”.
4. Заповіт галичанин складає за три хвилини перед самою смертю і не випускає його з рук, поки вони не захолонуть… (продовження нижче)
5. Виливши в баняк молоко, галичанин обов###язково сполосне пляшку водою і доллє до молока.
6. Піднімаючись сходами багатоповерхового .будинку до свого помешкання, галичанин обов###язково повитирає ноги біля кожного сусідського килимка, залишивши недоторканим власний.
7. Галицький секс – то окрема розмова. Традиційний спосіб злягання для наших земляків – навпомацки в темряві, шукаючи партнерку за запахом.
8. Дружину галичанин вибирає, орієнтуючись на вигляд майбутньої тещі: має бути фізично здорова і фанатично віддана.
9. Правдивий галичанин цілодобово палить газ на кухні, економлячи на сірниках, і щоб у москалів менше газу залишилось.
10. На забаві галичанина треба довго вмовляти, щоб він сказав тост. Коли ж вдасться його переконати, то виходить приблизно таке: “Шо би я мав сказати з того приводу? Бисьте щасливо сіли на потяг і доїхали до того місці, де на Вас чекают, най Вас приймут за рідного і не виженут на шестий день гостини. І щоб лежати Вам ціхутко в земли і не гнити, як американці, бо їдят всяку хімію. І най Вам здохне тота коза францувата, що об###їла нашу грушку під самий корінь. Многая і благая літа!”
11. Улюблений образ галичанина – як він лежить у труні, вбраний у шлюбний костюм і шкільні мешти серед квітів і заплаканої родини. Коли його виноситимуть на цвинтар, має вдарити грім, зблиснути блискавка і втрафити в сусідську хату. І щасливо її спалити разом зі всією господаркою й осоружними курми, що порпалися на його городі і цим завдавали йому, небіжчикові, невимовних душевних мук.
12. Галичанин народжується для того, щоб: у три роки пасти гуси; у шість – свині, кози. велику рогату худобу і почати курити; у дванадцять – навчитися читати і щипати за майтелеси сусідську Марину; у шістнадцять – відбути школу досконалим пияком і будзиганом; у вісімнадцять – побувати у війську комірником при шкарпетках і комісуватися при пропажі зі складу останніх; у двадцять -побратися з тою самою Мариною і в першу ж шлюбну ніч скочити в гречку з її неповнолітньою сестрою; у двадцять п###ять – доробитися до трьох дітей від власної жінки і вісімнадцяти – від чужих; у тридцять п###ять – заправляти краватку у сподні і сякатися без хустинки на мешти; у сорок п###ять – видати дочку заміж і на весіллі натовкти писок сватові; у п###ятдесят п###ять – завести козу і вчити внуків співати повстанських пісень; у шістдесят – доробитися до бригадира на будові й відсидіти рік за крадіж чотирьох кривих цвяхів; у шістдесят п###ять – відчути себе захисником батьківщини і, пошивши однострій невідомої армії, марширувати на всі свята з фаною перед сільрадою; у сімдесят – стати членом церковної десятки; у сімдесят п###ять – спочити в Бозі, клянучи манкуртів, москалів і сусіда, чиї кури все життя порпали йому город…
13. Галичанка народжується для того, щоб: у три роки пасти курчата; у шість-сім – навчитися доїти корову Маріанну і длубатися пальцем у носі; у дванадцять – виявити ріст волосся на власному тілі у найнесподіваніших місцях і вишити свою першу подушку; у шістнадцять – бути нагло притиснутою за шкільним п###єцом однокласником Іваном і виявити у його штанах страхітливого патика, схожого на міліцейський; у вісімнадцять-закінчити школу із твердим переконанням, що найбільшим скарбом у цьому світі є її цнота; у двадцять – спекти свій перший цвібак і закохатися в сорокарічного вчителя, якому подарувати свою цноту за прочитаний хрипким голосом вірш Б. І. Антонича; у двадцять два – переживши трагічну любов, вийти заміж за Гриця з першої бригади і на другий же день після весілля вперше дістати в писок за те, що не була незайманкою; у двадцять три – народити першу дитину і зрозуміти, що пов###язала свою долю з пияком, ідіотом і злочинцем; у двадцять чотири – народити близнюків і різко набрати вагу до одного-двох центнерів; у тридцять – вперше вдарити Гриця виваркою по голові, коли той вкотре обізве її льохою; у тридцять п###ять – вступити до лав Союзу українок і вперше відвідати знахарку, щоб та наслала якогось дідька на Гриця, бо п###є; у сорок – вчити доньку вишивати і народити ще одну дитину, будучи свято переконаною, що дітей бузьки приносять; у сорок два – вставити перші золоті зуби; у п###ятдесят – переконати дочок, що всі мужчини звірі, яких треба тримати за ґратами; у шістдесят – вишити першу хоругву до церкви; у шістдесят п###ять – поховати чоловіка і так за ним голосити, ніби він був ангел небесний; у сімдесят бавити онуків і вчити їх хреститися; у сімдесят п###ять – з###їздити нарешті до родини в Канаду, притягнувши звідтамти старі лахи і ревматизм; у вісімдесят – тихо згаснути на самоті, усвідомивши, що все на цьому світі гімна варте, крім здоров###я…
14. Кожен порядний галичанин має родину в Канаді або Америці. Хто не має, тому ніколи не бути депутатом, мером або війтом. Йому світить лиш кар###єра священика. Раз на рік з-за океану на галицькі терени прибуває до родини одна пачка з добре-таки зужитими двадцять літ тому речами, серед яких неодмінно є корейські квітчасті хустки, капи на двоспальне ліжко і пакуночок із протизаплідними пігулками для дев###яностолітньої тети Парані. Саме ці дарунки долі стають надовго, часами навіки яблуками розбрату для дружніх галицьких родин. За кожну запрану спідню сорочку чи краватку із замацьканим вузлом галичани так сваряться і так гніваються, що лиш землетрус, буревій, всесвітній потоп і захоплення москалями наших спиртозаводів можуть їх на якийсь час об###єднати. Або приїзд коханої цьотки з Канади…
15. Правдивий галичанин має чарівну звичку носити з собою дві пачки цигарок: ліпших – для себе, а гірших – для всіх решти. Економлячи на власних сірниках, він припалює цигарку від вогню на плиті, через що брови та чуб у нього частенько обпалені. Якщо ж поряд немає газової плити, галичанин напрошується на чужі запальнички і сірники. Цигарку галичанин викурює доти, поки не почне шкварчати фільтр і жар не обпікатиме пальці. У хаті кожного галичанина-курця є заповітна скринька, в якій на чорний день зберігаються “цюки” (недопалки тобто). У лиху годину власник цього скарбу обклеює їх папером із патріотичного видання – і хатою лине важкий сморід горілого паперу та чути хрипкий, але втішений кашель галичанина. Справжнім національним спортом наших земляків стало стріляння цигарок у близьких і далеких індивідуумів із оточення. Власні цигарки галичанин курить тільки вдома та наодинці.
16. Автохтонний мешканець Галичини у 45 – 50 років вільно орієнтується у зовнішній політиці будь-якої держави світу і міг би служити радником при будь-якому уряді. Особливо це помітно під час уродин, храмових празників, релігійних свят, коли за столом збирається вся родина і після третьої чарки хтось обов###язково скаже: “А чули-сьте, що востатнє москалі зробили?..” Питання всіх часів і всіх галицьких поколінь – чому американці не хочуть на Росію ракети нуклеарні пустити – так збуджує галицькі уми на забавах, що вони часом перебирають міру алкоголю і розв###язують світові проблеми навкулачки, прозиваючи неприсгойними словами супротивників, з якими щойно пили і браталися.
17. Якби хтось додумався вислати галичанина в космос, то дешевше вийшло б: нашому космонавтові, крім вишитої сорочки, у відкритому космосі нічого не треба. Навіть скафандра. Корабель наш земляк обов###язково замаїв би вишитими рушниками і портретами Кобзаря, Каменяра та Лесі Українки. І лиш у клозеті на цвяшку висіла б газета “Правда”.
18. Тварин галичанин любить доволі своєрідно; власних плекає старанніше, ніж дітей (особливо поросят чи телят), а чужих нещадно винищує.
19. Галичанин, якщо він не пацієнт з Кульпаркова, вважає себе людиною культурною і освіченою, хоча за душею може мати лише чотири класи початкової школи. Через це він наділений певним месіанським обов###язком повчати кожного зустрічного, який йому видається некультурним. Колупаючись пальцем у носі, галичанин поважно розповідатиме нещасному, що “плюти на вулиці – то гріх, і мама його зле вчила, раз він таке робить, а в родині, певно, були москалі, бо наші люди від самого народження знають, що таке культура і чим культурна людина ся різнить від дикуса і нелюда”. Потому галичанин гордо висякається на бруківку, притискаючи носа пальцем, і відійде з почуттям виконаного обов###язку та глибокого вдоволення акцією. Це при умові, що перехожий не дасть йому за критику по писку або нижче.
20. Художні вподобання галичанина вже століття як сформовані й незмінні. Крім релігійних образів та портретів Шевченка і Франка, галицьку оселю найчастіше прикрашає картина в ядучих зелено-синьо-жовтих барвах, на якій зображений червонопикий гуцул, котрий сповіщає трембітою на весь світ, що він ще живий і вівці тоже. Сей шедевр надбано за фляшку самогонки у сусіда, чий син вчиться у Львові і часами бавиться мальовидлом. У зв###язку з наглою незалежністю України популярними в галичан стали й сюжети з історії українського козацтва. Найчастіше на полотні тремтячою рукою маляра зображено розлюченого козака, який косить татарву і ляхів, як отаву, а злоститься вояк, напевно, від того. що купи закривавлених трупів заважають йому рухатись і збільшити їх число. Тішить око і душу галичанина й художнє відтворення валки чумаків з волами на тлі жовтого поля та синього неба. Поряд із цими шедеврами серед широкого галицького загалу побутують й “автобусні” розмальовки. Вони зазвичай розміщені на лобовому склі міжміських автобусів і схожі одна на одну, наче близнючки. Сюжет “полотен” – канонічний: розпухлий від пасажирів автобус мчить гірською дорогою, обіч якої йому вслід вишитою хусткою махає замріяна гуцулка. Десь неподалік пасе отару її чоловік. Вівці, судячи з вигляду, мутанти – дуже схожі на вівчарок у перуках.
21. Ментальність та тисячолітній побут на галицьких теренах наділили галичанина фантастичною здатністю не визнавати власні помилки, але ретельно фіксувати чужі. зазвичай повторюючи їх. Історія ще не знала випадку, щоб хтось почув від правдивого галичанина фразу: “Вибачте, я не мав рації”. Якщо ж хтось відважний зможе її вимовити, – сміливо заносьте його прізвище до книги рекордів Гіннесса і беріться обмірювати погруддя на пам###ятник, бо довго цей унікум на наших теренах не проживе.
При поясненні будь-якого нещастя, що трапилося з ним, галичанин назве тисячі причин, крім однієї – власної нетямущості. Через це галичани виглядають дуже впевненими в житті та праці. Причини, які призводять до галицьких нещасть і клопотів, також є давно усталеними та відомими. Серед них найчастіше називають: негоду, москалів, поляків, американців, сусіда, криву Теклю, що наворожила, вроки, важке дитинство, поговір, заздрість, дурнувату владу і Бога. Сприятливими факторами галичанин вважає: власний розум, власну працелюбність, власну силу і вдачу, щасливий збіг обставин, який дозволив йому народитися, і Бога.
22. Галичанин любить скаржитися. Робить це із задоволенням та смаком. Часом видається, що в тому пеклі, в якому мешкає, за його словами, може вижити тільки Шварценеггер чи Ван Дамм з фільму “Подвійний удар”. І, що цікаво, саме цьому конкретному скаржнику доля всипала пекельну суміш селітри і перцю просто в задницю, а всіх решта оточуючих незаслужено ощасливила добробутом та щастям. Одне з найулюбленіших риторичних запитань галичанина: “І за що мені така кара небесна?”. При цьому, важко нарікаючи на долю, галичанин ніколи не втрачає оптимізму, частенько собі повторює, щоб ніхто не почув: “Все так не буде!”.
23. Із роду в рід, від матері до доньки століттями передається давнє галицьке вміння клясти. Прокльони служать для галичанки справжнім оберегом. Клясти галицька дитина починає разом із вмінням говорити. Перші уроки бере від бабці. Причому у дитини не виникає жодних проблем із розумінням прокльону. Навіть без пояснень. Наприклад, давньоруський вислів “Щоб тебе Перун побив” для дитини без перекладу означає те саме, що й мамина лайка навздогін сусідці: “Щоб тебе грім побив, мавпо кривонога!”. З кожним поколінням прокльони вдосконалюються та осучаснюються. Останнім із шедевральних, які мені довелося почути, був: “Щоб ти наточив собі своєї крови до горнятка і випив, як мою п###єш, заразивсі СНІДом і вмер, як собака під плотом!”.
24. Галичанин зазвичай чітко поділяє кращу половину людства на дві категорії: “Є кобіти до прання, і є кобіти до грання”… На перших правдивий галичанин безперечно одружується, а других має за коханок. Через це нащадки галицької раси не відзначаються особливою красою, зате повні сил, здоров###я і наснаги.
25. Галицька впертість така ж знаменита, як і скупість. Якщо галичанин щось бере до голови або, боронь вас Боже, до серця – немає жодної ради на те і можливості змінити його децизію. Наприклад, у якійсь районній газеті наш земляк може прочитати інформацію про те, що в Афінах при розкопках на Акрополі було знайдено український паспорт на прізвище Гомер з кольоровою знимкою сліпого поета, і жодна у цілім світі людина не зможе переконати його у неправдивості цього факту. Він уперто буде твердити: Гомер – то є перший український народний поет, але другий після Кобзаря геній”.
26. Цікавою властивістю галицької ментальності є незбориме бажання галичанина захопити якомога більше землі… на цвинтарі. Таке враження, що наш автентичний земляк прагне якнайшвидше побачити на кладовищі всю свою родину і ще дві-три родини сусідів, які обов###язково мають бути поховані навколо його гробівця. Мало того, відхоплена у сусідніх небіжчиків землиця загороджується металевим парканчиком, прикрашеним гострими списами арматури або важкими морськими ланцюгами. Цю “потойбічну” територію галичанин оберігає як зіницю ока, і горе тому, хто ступить на неї нечищеним мештом або босоніжком.
27. Розчулити галичанина дуже просто – варто показати по телевізії гопак у виконанні ансамблю ім. П. Вірського, “Червону калину” у заспівуванні хору хлопчиків або перезахоронити у нього на очах чиїсь більш-менш відомі останки в ім###я України. Але навіть у час найглибшого розчулення галичанин не втратить контролю над собою й однаково не позичить грошей.
28. Щоб вмерти – треба бути праведником, а щоб жити – треба бути людиною. Твердо переконаний у цій аксіомі кожен галичанин і грішить безборонно і з задоволенням. Причому з Богом у нього доволі дружні стосунки. Мало не щовечора Всевишньому дістається від галичанина за те, що не виконав якоїсь забаганки. Каятися галичанин не навчений змалечку. Навіть спійманий на гарячому, він спроможеться промимрити лиш: “Боже, який я затурканий! Видко, така вже моя доля”… А оскільки за його долю відповідає безпосередньо Вседержитель, то йому й адресуються нарікання спаплюженої сторони.
29. Поняття краси для галичанина чітко окреслені рамками доцільності. Якщо б кількість рогів для корови впливала на продуктивність молочного стада, то в Галичині давно б на пасовищах розгулювали дебелі корови, подібні на динозаврів, і їхні профілі зображувалися б у міжвіконних просторах галицьких осель, прикрашених вмурованими скельцями дзеркал та поліхромією. Подібний принцип застосовує галичанин і при виборі судженої. Була б змога, то галицькою Венерою давно б стала чотирирука жінка із великими грудьми, незрівнянно круглим задком – прудка і тямкувата в побуті, не дуже настирна та невибаглива в ліжку і покірна в сімейному житті.
30. Батьківщина для галичанина найчастіше обмежується його подвір###ям. Усе решта – то чужа землиця, яку можна сплюндрувати або загарбати. І лише в хвилини справжньої небезпеки для України галичани об###єднуються і йдуть походом на Варшаву чи Москву або гуртом емігрують до Канади.
31. Галичанин дуже любить, щоб його особиста власність відрізнялася від інших. Через це галицькими містечками частенько дибають схожі на інвалідів кури, гуси, корови і коні. поцяцьковані йодом і зеленкою, наче вони щойно втекли з районного шпиталю.
32. Одяг галичанин обов###язково купує на виріст. Навіть якщо йому 87 років і він давно вже оглух, а бачить ще гірше. Взуття купується також на 2-3 розміри більше – а раптом нога розтопчеться! Щоб зручно носити завеликі мешти, галичанин напихає в шпіци 3-4 зіжмакані районні газети. Якщо ж йому ласкава доля підкине задешево пару замалу, то відбудеться цікавий ритуал розношування: спочатку мешти залишають на день у повній ванні гарячої води; потім галичанин надягає товсті вовняні шкарпетки, а вже на них – мокрісінькі мешти. І ходить в них дві доби без перерви на сон. Аж тоді вони готові до вживання за призначенням.
33. З невідомих причин чужі діти для автохтонного галичанина чомусь завжди ліпші, ніж власні. Свої – це на віки вічні “матолки”, “штурпаки” і “тумани вісімнайцяті”. У зв###язку з цим кожному галичанину потім усеньке життя доводиться докладати неймовірних зусиль, щоб довести протилежне і собі. і людям, і батькам, які до самої смерті не віритимуть в успіх власних чад. У такий спосіб змалечку галичанинові прищеплюється стійкий ген упертості наполегливості та меншовартості. Мабуть тому найбільш продуктивними галичани стають у період утисків, наруги та плюндрувань з боку зайд. У мирний час благоденствія галичанин зазвичай безпечний і байдужий.
34. Давно час в галицькій столиці – у Львові – встановити пам###ятник шкварці. Сей правічний продукт для кожного правовірного галичанина є джерелом життя та символом добробуту. Шкварок галичанин споживає стільки, що пересічний європеєць від таких канцерогенних і ракотворчих доз давно б годував хробаків на Пер-Лашез або на острові святої Єлени. Здається, лише до чаю і пампушків з повидлом галичанин не додає шкварок. Усі решта страви багатющої галицької кухні населяються животворними шкварками. І в горі, і в печалі, і особливо в радості поруч із галичанином крокує його життям рожева, хрумка, чималенька шкварочка.
35. Готуючись до візиту в гості, на весілля чи уродини, галичанин завжди немилосердно нервується і кривиться. Причина криється в необхідності дарувати презенти або подарунки (це для східняків). Ні, галичанину рука б всохла і язик відпав, якби він відмовився від чийогось подаруночка. Навіть копійчаного. Але дарувати комусь… Щоб запобігти цьому, галичанин від самого ранку аж до умовленого часу візиту перевертає вверх ногами помешкання своє, тещі та братів, щоб розжитися якимсь непотребом. Це може бути непрочитана книжка про життя аборигенів з острова Сахалін, зацвілий рушник з вишитим портретом Івана Мічуріна або дерев###яний беркут без одного крила. Подарунок ретельно вимивається, обтраскується дезодорантом “Ласковый май” і акуратно обгортається целофаном з уживаного букета квітів. При врученні галичанин набирає урочистого вигляду, випинає груди з вишитою краваткою і півгодини розхвалює принади та переваги власного підношення. А вже вдома мало не до самого ранку побивається за втраченою річчю.
36. Галичанин є вкрай сентиментальною людиною. Якщо, звісно, справа не йде про гроші або нерухомість. Його розчуленню немає меж, коли первісток або первісточка вперше скажуть: “Слава Україні!” або “Дупа!”. Однак ця сентиментальність одразу ж зникає, коли мова заходить про гроші. Одне з гасел галицького бізнесу твердить: “Базар – то така зараза, так втєгнешсі, що рідну мамцю на продаж винесеш і не замітиш!” Під час торгу галичанин дріб###язковий та обережний. Якщо вам зустрінеться наш земляк, який сипле грошима і хвалиться заробками, – тікайте від нього якнайдалі. Очевидно, це ідіот або важкохвора людина, яка втратила своє галицьке коріння.
37. Дуже дивно, але галичанин ніколи не буде вдячний якому-небудь добродію при його житті. Навіть якщо той врятував йому майно від пожежі або пограбування. Зате після, смерті галичани передають з покоління в покоління легенди про померлого. бо їм вдалося його пережити. Кожна розмова про світлу пам###ять небіжчика розпочинається приблизно такими словами: “Стефцю, а пам###ятаєте Івана Папроцького, що лежить на Личаківскім цвинтарі, на шестим полі, другий ряд від доктора Штопка, що наклав на себе руки через Маріку Форнарову? Він робив фризієром на рогачці. То його Зеня згулялас,. як остатня курва! День і ніч без встиду спит з хлопами на чужих квартирах!” Але історичних особистостей галичанин має за героїв і членів своєї сім###ї. Данила Галицького він обов###язково оголошує почесним громадянином Львова з правом безкоштовного проїзду в громадському транспорті за те, що той заснував йому Львів, його сина Лева – почесним мером, бо галицька столиця носить його їм###я, а іменем Джорджа Вашингтона названо вулицю, бо він заснував США, щоби галичани мали куди емігрувати.
38. Серед галичан дуже рідко зустрічаються фанатики, бо фанатизм передбачає відмову його носія від якихось забаганок. А галичанин, як усім відомо, відмовити собі ні в чому не може. Коли ж вам пощастить зустріти серед галичан фанатика, тікайте світ за очі або хоча б перейдіть на інший бік вулиці! Найперше при зустрічі він відкрутить вам ґудзика. Та найгірше – за п###ять хвилин він переконає вас у будь-чому. Ви станете палким прихильником його поглядів, готовим віддати власне життя за обіцянку домовитися зі святим Петром про дострокову перепустку вашої грішної душі в рай. Це коли ви не галичанин.
39. Жінку галичанин трактує, цілком поділяючи погляди німецьких бюргерів: кухня, діти, церква (три німецьких “К”), але завжди додаючи від себе четверте “К” – курва. Галичанин переконаний, що порядної, незрадливої жінки у природі немає, “бо така вже їх куревська порода”. Зате галичанка трактує автохтонного галичанина на три українських “X”: халамидник, худоба і хлоп до дупи. Це не заважає їй бути ретельною господинею і доброю матір###ю своїм і сусідським дітям.
40. Галичанин засадничо істота демократична. Дуже любить брати участь у виборах. референдумах і опитуванні. Кожної передвиборної кампанії наш земляк безвилазно сидить перед телевізором і кляне “комуняків, злодіїв, застарий парлямент і сусіда Федя, що зареєструвавсі кандидатом, а на подвірку в него кури з голоду пухнут”. Відразу після виборів пересічний галичанин дістає повну амнезію і не пам###ятає, за кого він голосував і кого обрали. Аж до нових виборів. Подібна ситуація й з мітингами. Лише в тлумі людей з прапорами і гаслами галичанин почувається народом, а часом і спільнотою. Особливо, коли стоїть у першому ряду перед трибуною і бачить вождів в обличчя.
41. Якщо, не перебуваючи в Галичині, вам видасться, що тут мешкають самі тупоголові, – не беріть собі це близько до серця, бо то є неправда. Просто правдивий галичанин перед незнайомою людиною полюбляє прикидатись глупішим, ніж він є насправді. Вчені стверджують, що власне ця обставина дозволила вижити цьому колоритному етносу за часів монголо-татарської навали, австро-угорського гніту та панської Польщі. Тож не дивуйтеся. коли на ваше звичайнісіньке запитання “Як ви ставитесь до голови обласної адміністрації?” галичанин тричі перепитає, про що ви питаєте, потім довго робитиме міну роденівського “Мислителя”, а тоді врешті-решт запитає: “На якої холєри то вам треба?” – і спокійнісінько переведе розмову на минулорічну погоду і передбачуваний врожай шпарагівки в сусіда. А коли ви таки притиснете його до стіни, він замахає руками, скорчить жалісливе лице і скаже: “Та що ви, пане! Де ж ми то знати можемо? Я матури не кінчав, по університетах не вчивсі, бо зі школи мене вигнали за націоналізм! А теперка маю таку зарплату, що навіть і не знаю, за що я так страждав за комуністів…”
42. Зазвичай до шлюбу саме галичанка тягне галичанина, а не навпаки. Вроджений індивідуалізм автохтонного уродженця Бучача, Бережан чи Рогатина не дозволяє йому добровільно позбутися ілюзорної свободи й одягти золочені кайданки шлюбу. Тож галичанки у матримоніальних справах значно звивніші за своїх антистатевих ровесників. Ще змалечку мама вбиває в русяву дівочу голівку: “Памнятай, донцю, що хлопа треба виховувати від самого початку і до самої смерти, царство йому небесне, бодай би по вас янголи не співали! Коли ж його запопаднеш – тримай, бо то така худобина, що тілько сі відвернеш, а воно вже вислизло!” Між галицькими паннами передається з покоління в покоління рукописний “Запитальник”, докладно вивчивши який, панночка вже готова до пуску в бурхливе шлюбне плавання. Ось лише вибрані запитання з цього керівництва до дівочої дії.
* Хто він за фахом? (Вдалий шлюб: із міліціонером, податківцем; бізнесменом, різником, адвокатом, гінекологом, стоматологом і “дальнобойщиком” Петром, аптекарем, газотрейдером і нафтовим магнатом. Невдалий шлюб: з аспірантом, провідником потяга Львів – Черкаси, автослюсарем ЛАЗу, двірником і взагалі з пролетарем у третьому коліні).
* Чи не заскоро сходжує ходаки?
* Чи має родину в Канаді й чи заможну?
* Чи не має легкої інвалідності по-жіночому, бо за то можна гроші дістати.
* Чи не хропить уночі й не пукає за столом?
* Чи має золоті зуби?
* Чи не сюсяє під ковдрою?
* Чи живі його батьки?
* Чи вміє читати?
* Вішає “духмяні” шкарпетки на спинці крісла чи залишає в мештах?
* Який його сексуальний стаж і чи першою у нього не була часом Марина Сліпак з Клепарівської вулиці, яка зробила мужчинами половину повноцінних львів###ян? Збадавши претендента на дівоче серденько за цим “Запитальником”, майбутня наречена може на 1000 відсотків довідатися, підходить їй такий кавалер чи ні.
43. Господарність галичан, їх заповзятливість в облаштуванні сімейного вогнища та в садово-городних справах не мають меж. Порядний галичанин засаджує городиною кожен клаптик власної землі. І ніяких квітів! На галицькому обійсті має право рости тільки картопля, помідори або огірки з польського насіння. Для нашого земляка заповітною мрією є можливість збирати з власної землиці два врожаї. Щоб наблизити сю заповітну мрію, ранньою весною, як тільки зійде сніг, ґазди поливають грунт окропом, закривають його різноманітними плівками, слоїчками, парниками різної конфігурації. Врожаю це не додає, зате виповнює втіхою.
44. Якщо галичанин допадається до якоїсь пристрасті, то вже ні стриму, ні вороття назад немає. Предметом захоплення можуть бути: горілка, куревство, колекціонування грошей у грубих купюрах та старих телевізорів. Від цієї напасті галичанин виліковується лише на цвинтарі.
45. Галичанин має звичку доводити розпочату справу до логічного кінця. Навіть якщо вона цілком програшна. Відома історія про двох фацетів, що їхали в трамваї.
- Іване, ти ножовку взєв? – каже один.
- І молоток.
- Слухай, а як тота граната взірвесі?
- То ніц, Мільку, я не їдну маю!..
46. За правічною традицією, яку започаткував ще князь Святополк Окаянний, по кожному обіді глава сім###ї доїдає за дітьми все, що зостанеться на їхніх тарілках, натираючи посуд шкоринкою хліба, яку не догризла дружина. Однак посмакувати в такий спосіб галичанину вдається рідко: діти (за походженням галичани) завжди вилизують начиння до глянцу. Через що на галицьких кухнях немає помиїв, й місцеві свині змушені ласувати краденими з колгоспного поля буряками і лушпинням бульби. З цієї ж причини галичанин радше безвилазно просидить два дні в туалеті, ніж дасть пропасти скислому борщу чи “вистреленій” банці з кабачковою ікрою. Не гребує наш земляк і протермінованими ліками. Він радо їх вжиє, оскільки за них вже заплачено. Крім того, ану ж вони на щось та поможуть?
47. Відомо, що галичанина краще не нервувати, бо коли він впадає в нерви, то жодна сила не може його спинити. Відомий випадок, що трапився в селі Великий Луків. Мала Настуня дуже хотіла, щоб їй прокололи вушка на кульчики. Два місяці тільки про це в хаті й розмов було. А коли тато Гриць прийшли додому другий тиждень п###яні як чіп, вона необачно попросила: “Татку, ти коли мені вушка проколеш?” То він три години ганяв за дитиною селом з молотком і цвяхами, кричучи: “Я ті зара проколю! Я ті до кості проколю і шруби вкручу! Ти мене до могили допровадиш своїми кульчиками, мавпо невмивана!” Ледве злапали чоловіка дорогою на Львів, а малу Настуню зі смереки знімали районні пожежники.
48. Галицькі діти змалечку метикуваті й пискаті (вміють дати відсіч незнайомій людині, без зброї). Якось у тролейбусі незнайома жінка випитує маленьку дівчинку, що сидить у мамці на руках.
- А якого кольору в тебе шалик?
- Целвоний.
- А светрик?
- Зовтий.
- А це що за колір?
- Зелений.
- А де ти живеш?
- У Львові.
- А як називаєшся?
- Галя Поповиц, а ти стала дупа!
49. Що другий галичанин є ворожбитом, екстрасенсом і цілителем. Про це відомо з давніх-давен. При такій кількості езотериків на душу населення практично кожен член галицького суспільства знає свою долю від народження аж до самої смерті. Однак галичанину цих знань завжди бракує і він прагне додаткових роз###яснень своєї неприкаяної долі. Через це на наших теренах процвітає екстрасенсорний бізнес. Тисячі людей заряджають воду в слоїчках, майонезних баночках і каністрах з-під бензину, десятки тисяч прикладають “заряджені” відбитки газет до ймовірно хворих місць, мільйони керуються порадами ворожок, вірять у гороскопи і ворожать на кавовій гущі. Та це не заважає галичанам нікому не вірити і не перейматися стихійними лихами, владою та гемороєм. Бо від самого народження правдивий галичанин покладається лише на власні сили, що робить його практично невразливим до ударів долі. Коли ж приходить біда, він лиш розводить руками:: “Так мало бути! Але в Петра через три хати ше гірше!” І на душі йому світлішає, а горілка солодшає…
50. Як людина, щедро наділена гумором і здоровим глуздом, галичанин частенько вдається до операцій, що за інших умов та при інших людях просто неможливі. У Львові колись мешкав пан Хомик. Непоказний чоловічок, але з багатою біографією. Народившись за небіжки Австрії, пан Хомик спромігся двічі продати свій труп анатомічному закладові Медичної академії. Полякам він лиш раз зумів продати свої тлінні останки. За совєтів пан Хомик мало задурно не позбувся власного тіла, коли його під конвоєм вивозили на Колиму, бо був сином священика. Повернувшись, він не полишив спроб всучити своє сухеньке тільце якійсь лабораторії хімічної зброї чи Інституту паразитів і бактеріології. Та намарно. І лише за незалежної України пан Хомик дістав сатисфакцію, в заповіті він записав: “Дарую своє тіло разом із нутрощами рідній Україні, і най робит з ним. що хоче, на свої потреби. Альо Хомик”. Цей вчинок гідно оцінили сучасники: Хомика з почестями поховано на Янівському цвинтарі, у Львові, під плитою з написом: “Тут спочиває Альо Хомик. Нескорений патріот і людина”.
Дзядзьо Мирон нагострив сокиру, рискаль, три ножі і косу. Питання, кільо москалів приїхало відпочивати на турбазу “Карпати”? 
Eiinoeooo?y Oe?a?ie ii aaeeouee
Розділи I, II
Стаття 1.
Україна є держава українців, які сповідуют свою суверенність, незалежність від оковитої і росийского газу, демократичність у виборі чільних урядників і жінки.
Стаття 2.
Суверенітет України поширюється на всі її городи, клумби, пляжі, комини і пляци під забудову. Україна є держава, як невгрижене ябко, тобто юнітарна.
Сьвяті терени України в рамцях накраяних кордонів є нашими на віки вічні. Амінь.
Стаття 3.
Людина, навіть якщо вона й не є галичанином з якоїсь Божої примхи, її життє і здоров###є, честь і гордість, право бути непобитим на міліцейськім постерунку чи після футболу визнаютьсі в Україні найгарантованішою соцівальною вартісністю. Держава, як то не смішно, відповідає перед людинов за свою діяльність чи бездіяльність.
Стаття 5.
Україна є республікою, хоть і не всі знают що то є за цимес.
Головним начальником і владарем в Україні є народ, якого правди сила, що вгору йде. Народ сам тего не відаючи чинит владу безпосередньо і через свої демократичні органи. Ніхто не може купити собі державну владу. А хто може – най ся поділит з народом.
Стаття 10.
Державнов мовов в Україні є українска. Всі решта мови не гірші, але наша ліпша, бо ми є титульна нація і нема на то ради. Прецінь в Україні дається гваранція, щоби кождий міг балакати по своєму, і навіть, по росийски, хоть то і паскудство. А ще наша держава позволяє вивчати инші ріжні мови, які не кождий зрозуміє в Карпатах чи на Волині, але якими балакають тамка, де ми заробляєм гроші на прожиття тутка.
Стаття 11.
Держава збирає докупи і галичан, і закарпатців, і буковинців, і волиняків, і полтавчан і подоляків, щоби нагадати їм, що вони з діда прадіда вродилисі українцями, про що записано в паспорті і инших ріжних аусвайсах і метриках..
Стаття 12.
Україна дбає про українців, які знайшли гроші виїхати з наших благословенних теренів, але теперка дуже тужать за материзною, хоть і сидять при грошах. Але держава не має грошей, щоби їм аж так помогти.
Стаття 13.
Земля, і всьо, що лежит під ногами, астматичне повітрє, вода в річках, возерах, ставках, морях, кранах, флєшках і філіжанках, які є на наших теренах – є нашими до самої смерти. Кождий наш чоловік, хоть і нехрист має право спользувати природні воб’єкти, але щоб нам сі троха лишило.
Стаття 14.
Земля є основним націвональним здобутком і хто на ню посягне – дістане по загребущих пальцях, захланній голові і сиромудрій сраці по саму Тузлу.
Стаття 15.
Кождий порядний українец має право пащекувати на владу від щирого серці і на повну губу, бо в нас цензура суворо заказана. Жадна ідевологія не годна визнаватисі державов як за більшовиків, бо то є встид і ганьба.
Стаття 17.
Боронити Україну з Півночі і Сходу, Заходу і Півдня мают Збройні Сили України, але їм бракує солярки. Тож кожний українець, що може тримати в рукаї зброю, повинен її мати в сховку і регулярно чистити кріса, шмайсера чи машінгвера, бо вороги не сплят, а пантруют по периметру кордону. А ще кожний українець має право бути міліціянтом і прапорщиком – се їго суверенне право.
Стаття 20.
Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України. А ще Франц-Йосиф, але він вже давно вмер, через те до него не всі сі признают.
Державний Прапор України – фана з двох рівненьких смужок синего і жовтого кольорів. І не дай вам Боже перевернути його догори дригом!
Державний Герб України є – Знак Княжої Держави Володимира Великого і УПА – тризубец, а не виделець.
Державний Гімн України – націвональний гімн на музику М.Вербицкого, що похований, де теперка Польща. Хто не знає нашого гімну – не є українцем, а є гавганом і анальфабетом, за що може дістати в писок і де інде.
Столицьом України є Київ, хоть то і не справедливо, бо Львів не гіршій і українців тутка більшіше.
Стаття 23.
Кожда людина має право бути собов і розвиватисі, як тато каже, якщо при цім вона не робе гранди иншим людям і їх родичам.
Стаття 24.
В нашій державі не може бути жадних привілеїв чи заказань за ознаками раси, кольору шкіри на мештах, політичних, релігійних та інших пташках в голові, по жіночій лінії і сексу.
Рівність прав жінки і чоловіка гварантується, хоть наші хлопи і не навчилисі родити дітисьок і давати їм цицьки помежи зуби. Держава чинить так, щоби кобіти могли і працювати, і бавити бахурів. Бо хлопи тего не годні робити – наші балватунці можут тілько горівку пити і бомки збивати.
Стаття 27.
Кожда людина має право жити і не тужити.
Нігди не мож скасувати чуже жіттє, хоть то і пияк, і затятий москалиско. Бо тоді мож втрафити до цюпи і годувати воші в криміналі.
Стаття 35.
Кождий має право вірити в тего Бога, котрий намальований на їго іконах. Церква і церковники в Україні відокремлені від держави, але не від наших пожертв, що вигідно їх вирізняє з-поміж инших комерційних структур.
Стаття 36.
Громадяни України можут сі гуртувати в союзи, партії, гуртки і колгоспні ланки без жадних заказань і на свої гроші. Кого ж насильно притягнули в СДПУ(о), чи Народний рух – най напише супліку до прокурора, бо так робити не мож, хіба за грубі гроші.
Стаття 40.
Кождий матолок в нашій державі, що володіє письмом і каламарем, може написати супліку, чи скаргу до органів державної влади на органи державної влади. Держава гварантує – смішно буде всім.
Стаття 41.
Кождий має право чимсь володіти. І кождий має право володіти чимсь твоїм.
Стаття 43.
Кождий має право тяжко гарувати і гнути спину, але не кождий на зарплату. Щоправда право на матвинагороду за працю захищається законом. Як і архітектурні пам’ятки.
Стаття 45.
Кождий, хто гарує, має право на вічний спочинок.
Стаття 47.
Кождий має право на власну халупку, курінь, намет чи кватиру на виплату. Але не кождий навіть те має.
Стаття 51.
Шлюб сі ґрунтує на вільній згоді жінки і чоловіка. То є їх проблєми.
Стаття 68.
Кождий матолок повинен жити за законами України. Бо може статисі так, що ти ніц і не знав, коли тещу катував, що то не мож робити – а тебе вже до цюпи запхали і статтю шиют. Незнання законів нашої держави не звільняє від отримання міліціянтами втіхи від твойого арешту.
— Тату, на вулиці хтось гукає на поміч! Можна, я збігаю подивлюся, що трапилося? — Сиди дома! Завтра взнаєш про це в газеті.
— Скажіте, з вами ніколи не траплялося нещастя під час ваших подорожей? — Тільки раз, коли поїзд зійшов з рейок і впав під укіс. — Як же вам вдалося врятуватися? — Я їхав наступним поїздом.
У зоомагазині задзвонив телефон. — Негайно надішліть сорок тисяч тарганів. — Сорок тисяч? А що ви збираєтеся з ними робити? — Я завтра виїду з квартири, а хазяйка просить, щоб я залишила приміщення таким, яким воно було, коли я сюди вселилась.
Покупець. Покажіть мені якусь жирну гуску. Продавець. Почекайте хвилинку, зараз прийде моя заступниця.
— Невже вам нічого не коштували грамофонні платівки? — Ні копійки! Спочатку в мене була одна, яку я ставив З ранку до вечора… А потім сусіди мені почали дарувати інші й інші…
У парку скрізь висять оголошення: «Забороняється топтати траву, штраф один шилінг». — Чому це знизили штраф? — питають у поліцейського,— Адже раніше було три шилінги. — Так, але за три шилінги ніхто не хотів топтати траву.
Потопаючий. Рятуйте! Я не вмію плавати! Пляжник (з берега). Я також не вмію плавати, але ж я не кричу.
— У вас, очевидно, тісна квартира. — Так, але звідки вам це відомо? — Ваш собака махає хвостом не з боку на бік, а зверху вниз.
— Наш бос — янгол! — вигукнула секретарка. — Вам повезло,— сказала її приятелька, — а наш іще живий.
— Пані Ковальська, годину тому ваш чоловік помер на роботі. Пані Ковальська продовжує спокійно обідати. — Пані Ковальська, ви, очевидно, не дочули… Ваш чоловік помер! — Чую! Чую! Почекайте, ось я закінчу обідати. Тоді ви побачите, яка зі мною буде істерика.
Американець: — Отже, Джонні, Америка — це одна з найбільших держав світу. Якщо вранці ти сядеш на поїзда в Техасі, то наступного ранку все ще будеш у Техасі. Розумієш? Джонні: — Так, сер, розумію. У нас, в Англії, теж є такі погані поїзди.
— Марфо! Хто цей солдат на кухні? — Мій брат, пані. — Кухарка, яка була до тебе, теж говорила, що він її брат, як же це розуміти? — Дуже просто. Виходить, вона доводиться мені сестрою.
Лакея графа Каліостро запитали, чи правда, що його панові триста років. — Не можу знати,— відповідав він,— я ж перебуваю при ньому всього сто років.
— Звичайнісінька дрібниця: Іван Іванович застудився і чхнув. — Ну так що ж? Хіба це привід для дуелі? — Але він чхнув у спальні дружини Петра Петровича і так голосно, що той прокинувся.
— Бідний Карлсон! Утративши маєток, він утратив половину друзів! — А друга половина? — Вона ще не знає, що він утратив маєток.
Пан Ковальський заповідає: — Мільйон злотих я залишаю моїй дружині, півмільнона — доньці, ще півмільйона — матері, триста тисяч — мо- єму синові… Раптом він зупинився: — Одну хвилиночку, а де ж я візьму стільки грошей?
Поліцай затримав двох безробітних. — Де ви живете? — Я? Ніде. — А ви? — Я? Всюди.
— Семене, пані вдома? — Так точно. Вона зараз зволить читати в блібліотеці. — В такому разі розбудіть її і скажіть, що мені потрібно з нею поговорити.
Він. Ради бога, скажіть, як домогтися у вашої матінки згоди на наш шлюб? Вона. А ви спробуйте загіпнотизувати її брильянтовим намистом.
— Одружилась з італійцем. Чудова людина! Тепер я буду виходити заміж тільки за італійців!
- Діду!
- Що!
- Чули, москалі у космос полетіли!
- Що всі?
- Та ні, тільки один!
- То чого ж ти тоді кричиш?
Львів. В салон автобуса заходить вуйко з кулеметом:
- Шановнi добродii, а чи не пiдкажете ви менi котра година?
Усі сидять, мовчать. Тут нєгр схоплюєтьсься з місця:
- Сiмнадцять годин, п###ятнадцять хвилин дядьку!
- Та сиди, синку, сам бачу, що не москаль!
Йдуть хлопці по селу
- Хлопці, куди вас так багато?
- Москалів бити!!!
- А якщо вони вас?
- А НАС ЗА ШО???
Вечір в Карпатах. Батько з сином сидять біля хати.
-Іване, пора тобі женитися.
-На кому?
-Та хоч би на Гапчиній Марії.
-Не подобається мені Марія…
-То на Миколовій Галі.
-І Галя мені не подобаєься.
-То хто ж тобі подобається?
-Володя…
-Тю… Так він же – москаль
- Вуйку Стефане, вуйку Стефане! Що то ви робите?! Навіщо ви берізку рубаєте? Така струнка, молоденька, так око зеленими листочками милувала, а ви її геть!
- Ой, сусіде, й не кажіть, в самого серце кров###ю обливається, але мушу те зробити -
прийдуть москалі, побачать берізку і скажуть: “Родіна”…
Відправили одного росіянина у відрядження в Львівську область. Йде, не може знайти зупинку автобуса, думає: “Ой, что ж ето будєт – по русскі-то нельзя разговарівать – нє любят оні етого, а єхать то надо до гостініци.” Раптом бачить – йде місцевий парубок. Ну росіянин думає: “Била нє била, попробую спросіть”.
-Ой, батьку, ви не подскажітє, гдє здісь останівка?
-А сало, хопчику, любиш?
-Так, батьку.
-Так, ось, кацап, зупинка на тій стороні дороги, і, якщо б сало не любив – вбив би!
Село на Західній Україні. По вулиці іде парубок і чує, що з його двору лунають несамовиті крики та стогін. Підійшов, бачить: тато прив###язав москаля до колоди і разом з колодою його пилить повільно ржавою пилкою. Він питає до нього:
- Тату, ну що, у Вас немає рушниці, щоб його застрелити?
- Маю, синку, маю…
- Тату, ну що, у Вас немає сокири, щоб його зарубати?
- Маю, синку, маю…
- Тату, ну що, у Вас немає мотузки, щоб його повісити?
- Маю, синку, маю…
- Так у чому ж справа?
- Розумієш, сину, я маю час та натхнення.
Москва.
Машина збила пішохода. Міліціонер – водію.
- Фамілія, гад! Бистро!
- Нечипуренко…
- Хмм.. гарна фамілія. Моя – Гарбузенко. А ти звідки родом?
- Та з Полтави.
- А я – з-під Київа. Горілку, мабуть, салом закусюєш?
- А як же!
- Дуже гарно! Почекай хвилинку – зніму протокол з того дурня, шо кинувся під твою машину…
Київ. Берег Дніпра. Потопаючий репетує:
- Помогите, помогите!!!
На березі стоїть дядько з вусами і говорить потопаючому:
- Краще б ти, синку, вчився плавати, аніж отої псячої мови.
Криївка партизанів. Старшина, перекладач і полонений “стрибок”.
- Cпитай москаля, де розташована їхня частина.
- Руководитель спрашивает вас, где расположена ваша часть.
- Я не скажу!
- Москаль відповів, що не скаже.
- То скажи, що зараз ми його катуватимемо.
- Руководитель говорит, что сейчас вас будут пытать.
- Я все равно не скажу!
- Москаль каже, що все одно мовчатиме.
- То клич хлопців із жаровенькою й цвяшками.
[...]
- А что это они внесли?
- Это жаровня. Сечас в ней раскалят гвозди и загонят их вам под ногти.
- Нет, нет! Скажите вашему начальнику, что я все расскажу!
- Що там москаль белькоче?
- Каже, що москалі тортур не бояться.
Приїхав хлопець поступати в Москву, в театральний інститут. Перший екзамен – російська література. Білет – “Тургенев, Муму”.
- У цьому оповiданнi Тургенев описав життя за крiпаччини. Жила-була бариня i був у неї крiпак якого звали Герасим. Крiпак той був глухий i нiмий i тому не мав можливостi спiлкуватися з iншими людьми.
- Молодой человек, говорите пожалуйста по-русски – экзамен ведь по русской литературе!.
- Чекайте-чекайте, зараз все буде!.. Так от – мав Герасим лише одного товариша – цуцика якого вiн назвав Муму, бо бiльше не вмiв нiчого говорити. От якось той цуцик нагавкав на бариню, вона розсердилась i наказала Герасиму його втопити..
- Молодой человек, да говорите же по-русски, тем более, что не все Вас понимают..
- Чекайте-чекайте, зараз все буде!.. Так от – що робити Герасиму – вiн же крiпак? Узяв човника, виплив на середину озера, прив###язав на один кiнець Мотузки цеглину, другий кiнець – цуциковi на шию. Пiдняв його, а цуцик йому у вiчi глянув i вашою клятою москальскою мовою говорить: “Герасим. За что?”
Катастрофа. Розбився лiтак. Попали в чистилище українець, москаль та жид.
Підходить до них апостол Павло та й каже:
- Панове, катастрофа була незапланована, тому поки ми вияснимо, кому з вас в рай, а кому в пекло, можу запропонувати виконання одного вашого бажання, такого, про яке ви все життя мріяли, одним словом будь-якого, крім повернення на землю.
Москаль:
- А ви точьно виконаєтє цє бажання?
Павло:
- Обов###язково.
- Тоді я хачу, щоб вимєрли усі жиди, а то вони всюди пхають свого носа, лєзуть в уряд і заважают нам жить.
Жид:
- А я хочу, щоб всі москалі повимирали як мамонти, вони нам, эвреям, жити нормально не дають, у всіх своїх бідах звинувачують, хотіли б всім світом керувати.
Українець:
- А ви точно виконаєте попередні бажання москаля та жида?
Павло:
- Я ж пообіцяв!
Українець:
- Ну, тоді мені лише філіжанку кави.
Їде негр у вишиванці у львівському трамваї і читає газету “За вільну Україну”.
Чоловік із села, побачивши це, не витримує: – Скажіть, а ви вмієте читати по-українськи?
- Звісно…
- І розумієте українську?
- Розумію, адже я – щирий українець.
- А я тоді хто?
- Не знаю… З вигляду – або жид, або москаль.
- На, скуштуй! Тiльки не випльовувай! Поклади на язик. Вiдчуваiш бульбашки?…………….. Це карбид!
- Куме, куме, а ви знали, що мій сусід упирем був?
- Ні, не знав. А як ви то довідалися?
- Та я йому серце осиновим кілком простромив, то він і помер.
Чюкчя :
- Cільная, аднака, птіца – аероплан… тока послє трєтєва вистрела человєка атпустіла…
- Колобок, колобок, я тебе з”їм!
- Та пішов ти, Заяц. Не бачиш, я вагітна… І вобще я не колобок, а Дюймовочка!
Зустрічаються якось українець та китаєць.
Китаєць питає:
- Скільки вас в Україні живе?
Українець:
- Та мільйонів 50 !!!
Китаєць:
- О, так ви один одного мабуть в обличчя знаєте ?
Хочеш безкоштовно отримати запчастину від запорожця – їдь за ним слідом.
- Хворий, прокиньтесть – треба прийняти снодійне…
Шановний Джордж Буш!
Усама Бен Ладан ховається в будинку моєї тещі (члена талібану з 1996 року). Веду запеклі бої. Прошу надати підтримку шляхом бомбування з повітря!
- Чому Санта Клаусу ельфи допомагають, а Діду Морозу ні.
- Тому що Дід Мороз за орків
- Земля !!! Земля !!! – кричали моряки на кораблі.
- Мясо !!! Мясо !!! – кричали папуаси на березі….
Чукоцькі вчені зробили сенсаційне відкриття:
Якщо трошки підкрутити колесико мікроскопа – бактерію кращє видно…
- Коханий, ми тут з подружками затримались…
- Що-що?
- Ну… подію відмічаємо… Ти не міг би дитину забрати з пологового будинку?!
- Вибачте, ви не підкажете, що краще за все взяти – Intel чи AMD?
- Візьміть краще горілки…
Зарплатня як менструація – місяць чекаєшь, а за неділю її вже нема.
Що каже білявка, коли по пояс заходить у воду?
- Це вище мого розуміння!!!
- Блін, як смачно від сусідів пахне!!! В мою макитру вже ніц не лізе – жрать хочу!
- Досить сусідів нюхати! відпусти людей
Два канібала їдять клоуна…
Майже вже доїли…
Один іншого питає:
- Тю, а тобі смішно?
Давай поворожу тобі. Дай руку… У-у-у, так ти українець… Нумо дай другу…
О-о-о, так ти чорнобилець… Нумо дай третю…
- Який дощ! Майже злива. Ай-ай! А моя дружина пішла без парасольки.
- Не хвилюйся, вона сховається в будь-якій крамниці.
- Ось цього я й боюся…
Посперечалися в одному селі чоловіки, хто з них самий ледачий, вирішили пересвідчитися. Назбирали велику скирту сіна, повилазили на неї і підпалили…
Полум###я обіймає скирту, чоловіки один за одним зістрибують. Майже уся скирта горить, лише два куми лишились на ній. Один не витримує та й гука: “ЛЮДИ, РЯТУЙТЕ!” а інший, штовхаючи його під ребра: “МИКОЛО, ГУКНИ ЗА МЕНЕ. МЕНЕ ВЖЕ ТЕЖ ПІДПІКАЄ…”
Йде з###їзд народних депутатів. З останнього ряду до Президії пролізає чоловік:
- Панове, розступіться трохи, мені не видно…
- Можливо, вам бінокль дати?
- Ні, дякую, у мене з оптичним…
Українець проїжджає через митницю. У нього питають, що він з собою везе.
- Так нічого у мене немає, мамця ось тільки сало поклала.
- А скільки сала?
- Та 25 метрів.
- Як 25 метрів?
Відкривають чемодан, дійсно, 25 метрів одним шматком. Питають:
- А як це?
- Так мамця кабанчика за хвіст прив###язала, а потім миску відтягувала…
- Скільки дітей ви хотіли б мати?
- Четверо і не більше.
- А чому саме четверо?
- А тому що за статистикою кожний п###ятий новонароджений на планеті – китаєць
У однієї провайдерской фірми спитали:
- Чому Ви так активно створюєте сервіси безкоштовного e-mail?
- Ну, як Вам сказати… А Ви читали коли-небудь чужу пошту?
Сидять два алкаші на брівці “сині-сині”. Тут один говорить:
- Вася! Вася! Улибайся, “мєнтовскій бобік” єдєт!
Через хвилин десять:
- Хватіт улибаться, ідіот! Ми уже в “бобікє”…
- Тато, я їсти хочу!
- Соромно, синок! Я в твої роки хотів стати космонавтом!
- Як відрізнити справжню гривну від фальшивої?
- Береться лист паперу, кладеться на нього гривна із зображенням політичного діяча вгорі і обводиться шматком сала по периметру. Якщо особа, зображене на купюрі, буде очима стежить за салом – гривна справжня…
Дзвінок в двері. Дружина відкриває і кричить чоловіку:
- Тут прийшли за пожертвами на будівництво басейну.
Скільки дати?
- Дай їм два відра води!
Представники різних народів зібралися за столом в ресторані. Всі замовили по келиху вина, але коли вино принесли, виявилося, що в кожній склянці муха.
- Швед зажадав нове вино в ту ж склянку.
- Англієць – нове вино в нову склянку.
- Фінн вийняв муху і випив вино.
- Росіянин випив вино разом з мухою.
- Китаєць з###їв муху, але вино залишив.
- Єврей виловив муху і продав її китайцю.
- Циган випив дві третини склянки і попросив його замінити.
- Норвежець взяв муху і відправився ловити тріску.
- Ірландець подрібнив муху у вині і відправив келих англійцю.
- Американець почав судовий процес проти ресторану і зажадав 65 мільйонів доларів в
відшкодування морального збитку.
В одній чукотській сім###ї народився РОЗУМНИЙ хлопчик……………. І його з ганьбою прогнали з села – пішов він на південь, і більше його ніхто не бачив.
Так з###явилися Японці…
- Ти хто?
- Я злодій.
- А чому такий маленький?
- А я кишеньковий злодій.
Розмовляють два мисливських собаки:
- Учора йдемо з господарем лісом, раптом з кущів як вискочить ведмідь!.. А господар, ой лихо, патрони вдома забув. Hy я як кинуся на нього, як заволаю!
- Який ти сміливий, кинувся на звіра!
- Так на якого звіра?! На господаря кинулася, обійняла його лапами і як закричу: “Біжимо придурку!!!”…
Русин на могилі сина:
- Чи я тебе не народив, чи я тебе не годував, чи я тебе
до університету не відпустив, чи я тобі грошей не відсилав!?
А ти приїхав, i що ти мені сказав : “Здравствуйтє, папа!”
Одружилися Оксана (українка) та Серожа (Росія), живуть в Росії. На різдвяні свята, Оксана вмовила коханого поїхати до свого села, що в Карпатах, відпочити, показати свої традиції, фольклор.
Та цей Серожа – боїться відходити далеко від хати. Йому ж на родіне казали, що «бандеровци тібя уб###ют»!
Оксана нервує, каже: от тобі пляшка горілки, пампушки, сало, іди в село, до людей, скажеш Христос народився, і все буде гаразд. Дурні ці твої друзі, що таке тобі розповідали, в нас тут нормальні хлопці, ніхто тебе не чіпатиме, послухаєш як колядують, може й з ними спробуєш!
Наледве відправила. Проходить пів години, той Серожа як вривається до хати як навіжений, двері на замок, очі великі, слина з писка, шапку загубив.
- Та що ж таке сталося, любий, невже вовки знову до села підійшли?
- Да я… к нім…. с откритой душой! Пріхожу, бутилку ставлю на стол, ґоворю ім, как ти учіла. “- Христос нараділся!!!” А оні, всє хором, как заорут “- Славімо його!!!” А хрен ви мєня словіте!…
Старый украинский националист на конгрессе по экологии. Решил выступить по любимой теме, но с уклоном в экологию, чтоб с трибуны не поперли:
- Посмотрите, какие хреновые на Украине реки…
- Да…
- Посмотрите, какие хреновые на Украине деревья…
- Да…
- Скоро ж настанет время, что не будет где утопить или повесить этого клятого москаля!
Одружилися Оксана (українка) та Серожа (Росія), живуть в Росії. На
різдвяні свята, Оксана вмовила коханого поїхати до свого села, що в
Карпатах, відпочити, показати свої традиції, фольклор .
- Та цей Серожа – боїться відходити далеко від хати. Йому ж на родіне
казали, що «бандеровци тібя убют» !
- Оксана нервує, каже:
- от тобі пляшка горілки, пампушки, сало, іди в село, до людей, скажеш
Христос народився, і все буде гаразд. Дурні ці твої друзі, що таке
тобі розповідали, в нас тут нормальні хлопці, ніхто тебе не чіпатиме,
послухаєш як колядують, може й з ними спробуєш !
- Наледве відправила. Проходить пів години, той Серожа як вривається
до хати як навіжений, двері на замок, очі великі, слина з писка, шапку
загубив.
- Та що ж таке сталося, любий, невже вовки знову до села підійшли ?
- Да я, к нім, с откритой душой ! прихожу , бутилку ставлю на стол,
говорю ім, как ти учіла.
- Христос народілся !!!
- А оні, всі хором, как заорут
- Славімо його !!!
- А хрен ви мєня словіте….
1961 рік, 12 квітня, Карпати.
Сивий гуцул стоїть на вершині, дивиться на полонину, люльку смалить.
Підбігає онук, радісно так вигукує: “Дiду, дiду, москалi у космос полетiли!”
Дід не реагує, тільки люлькою пихкає.
Після -надцятого разу дід скошує очи до онука і питає: “Що, усi?”
Околиця Львова, ранок, перехрестя, стоїть ДАЇшник на дорозі.
Їде модна така машина, дай думає спиню. Спиняє.
- Добрий ранок!
- Добрий!
- Ваші документи будь-ласка.
- Будь ласка!
- Вийдіть з машини.
- З задоволенням! Виходить здоровенний вуйко в вишиванці, все при ньому,
посміхається собі у вуса.
- Що гарний настрій?
- Гарний.
- Відкрийте багажник.
- Прошу…
Відкриває, а там труп в мішку, порубаний на дрібні шматки, кров м###ясо і все таке…
- Шо москаль?…
- Еге ж…
В украинской хате просыпается утром мужик и видит перед собой жену, наставившую на него обрез:
- Петро, ты иностранный шпион!
- Тю! Сдурела баба!
- Ты во сне по-русски разговаривал!
Aoo caiieo ii e?aniiio oaeaoiio Iooeio:
- Вова! Беда! В результате террористических актов вчера в Америке были взорваны все фабрики, производящие презервативы. Это настоящая катастрофа для американского народа!
- Жора, — отвечает Путин, — ты знаешь, что русский народ всегда готов прийти на помощь. Мы сделаем все, что в наших силах.
- Все, что я прошу, — говорит Буш,- это прислать нам один миллион презервативов. Как можно быстрее.
- Да мы это мигом оформим, — успокаивает Буша ВВП.
- Ну и чудненько, — говорит Буш, — да, Вова, можешь ты мне сделать одолжение?
- Какое?
- Чтобы гондоны были в синюю полоску, 20 сантиметров длиной и 5 сантиметров в диаметре?
„Ни х%я себе члены у этих америкашек, „- подумал ВВП, а вслух сказал:
- Пустяки, Джордж, сделаем.
Сразу же после разговора Путин звонит человеку, ответственному за производство презервативов:
- Слушай, тут срочный заказ есть. Надо сделать 1 миллион гондонов и выслать их в Вашингтон.
- Считайте, что сделано, — отвечает человек.
- Да, там есть одно условие, — добавляет ВВП, — презервативы должны быть в синюю полоску, 20 сантиметров длиной и 5 сантиметров в диаметре.
- Это легко сделать, — отвечает человек, — еще
что-то?
- Да, — говорит Путин, — на каждом гондоне напечатайте четко „MADЕ IN RUSSIA. SIZЕ MЕDIUM”
- Да, — говорит Путин, — на каждом гондоне напечатайте четко „MADЕ IN RUSSIA. SIZЕ MЕDIUM”
??p????? ????p?? ?????? ???? ??p?p?????:
?p????, ???????? ???? ??p?, ??????p? ??????? ????? ?????. ???, ???p???p, ???????!
?? ?? ???? ? ????, ?? ????? ? ??.
? ??? ????????!
?? ?? ?p?????? ??? ????.
? ??? ? ???? ?p???????
?p??? ?p??????, ??????? ?????? ? ????p??:
????.
????? ? ?????:
??? ??? ?? ???????!
Я вчера в лесу три ведра грибов собрал для тещи.
- А вдруг они ядовитые?
- Что значит “вдруг”?!
- Какая самая лучшая поза с женой?
- Поза миссионера. Жена лежит в кровати, расслаблено, на спине, а ты на Таити – типа миссионер
Створив Господь мавпу
А тодi дивиться – нє, людина все ж краще.
Ну, збирає вiн усiх мавп i каже: щоб до завтра менi людьми стали!
Ну, мавпи цiлу нiч хвости вiдрiзали, голились, зрештою, прокидається
Господь – краса!
Живуть люди у бiлих хатах iз вишневими садочками, хрущi над вишнями гудуть
i т.д. Але що це?
Деякi мавпи все ще у лiсi по деревах стрибають! Ну, вiн як гримне на них:
я Господь ваш, я вас створив, як ви смiєте не пiдкорятись словам моїм?!
Мавпи перелякались, поховались у кущах, аж тодi найсмiливiша вилазить i
каже забуханим голосом:
“А ми па-украiнскi нє панiмаєм!”
Застрял парень в лифте, нажимает диспетчера.
Слышит:
-Якщо ви бажаете розмовляти українською мовою, натисніть 1, если вы хотите разговаривать на русском, нажмите 2.
Парень подумал и нажал 2.
- Ну що, москалику, застряг…
У стаpого бандеpівця питають:
? ???p??? ?????p???? ???????:
???? ? ???? ???p??? ??
H???, ??????.
????, ? ???????? ??
H???, ??????.
? ??????? ??
? ??? ???? ????, ???? ????!
Пане, Ви чому свою сторінку на домен “ru” поставили?
Пане, Ви чому свою сторінку на домен “ru” поставили? – А що? – Так то ж “Раша” – москалі! – І треба ж мені такий сором ! А я думав, що “ru” – то Рідна Україна!
Попав росіянин у “глибоку Бендеривщину”.
Попав росіянин у “глибоку Бендеривщину”. Зупинився він в одному селі, пересідає на другий автобус. Побачив одного діда та й пита:
- Діду, а де тут найближча “останівка”?
Дід йому:
- Не “останівка”- а зупинка. І ти москалику вже приїхав!
Москва.
| Москва. Машина збила пішохода. Міліціонер – водію. - Фамілія, гад! Бистро! - Нечипуренко… - Хмм.. гарна фамілія. Моя – Гарбузенко. А ти звідки родом? - Та з Полтави. - А я – з-під Київа. Горілку, мабуть, салом закусюєш? - А як же! - Дуже гарно! Почекай хвилинку – зніму протокол з того дурня, шо кинувся під твою машину… |
Вечір в Карпатах
????? ? ????????. ?????? ? ????? ?????? ???? ????.
-?????, ???? ???? ????????.
-?? ?????
-?? ??? ?? ?? ???????? ?????.
-?? ??????????? ???? ?????…
-?? ?? ????????? ????.
-? ???? ???? ?? ??????????.
-?? ??? ? ???? ????????????
-??????…
-??… ??? ??? ?? ???????
- Чим жиди від Бандерівців відрізняються?
- Чим жиди від Бандерівців відрізняються?
- Бандерівці обрізи ззаду носять, а жиди спереду
Куме, я чув ваш син у Москві працює
Куме, я чув ваш син у Москві працює. – Так, так ! Працює в крематорії – палить москалів, а йому за це ще й гроші дають.
Як романтично пахне ковбаса
Як романтично пахне ковбаса
I помидори в банцi зашарiлись.
А в пляшечцi, так тихо як роса,
Горiлочка домашня причаiлась.
I сало нiжно зваблюэ тiльцем,
I хлiб наставив загорiлу спину…
Якщо ж ти млiэш, слухаючи це,
Чому ж ти, бл*ть, не любиш Украiну?!
українець націоналіст виступае в гост думі
українець націоналіст виступае в гост думі
- можна я про жидів розкажу?
- ні неможна.
- а про москалів?
- теж не можна .
-а про екологіку?
- давай.
- ну ми дожили братця українці ….. ні тобі річки москаля утопити .. ні тобі дерева жида повісити………
Лежать вда українці в лікарні і один говорить: Зараз тої шантропи наплодилося, кожний хоче керувати, одна мафія. Ох дали би мені то що стреляє та я би за пару днів все то повистрілював!!! А другий на нього так повивився і каже: Та тільки у моєму селі на два тижні роботи!!!
Передача Львівського телебачення:
???????? ??????????? ???????????:
- ? ?????????, ????? ??????: ?? ?????????? ?????????? ?????? ? ?????? ????? ?? 40 ????????, ??????? ?????&
Їде вуй до Канади.
Їде вуй до Канади. В літаку довелося сидіти з чорним. Доовго летять, зголодніли. Чорний дістає банан і їсть. Вуй питає чорного:- А шо то таке у тебе, -Банан! -Дай попробувати. -На. Летять далі. Вуй голодний , їсти хоче.. Дістає з торби шмат запашного сала і їсть. Чорнявому аж слинка потекла, тай питає вуя. -Слухай, а шо то в тебе таке? -Та сало. -Дай попробувати. -А шо його робувати? Сало як сало..
Eua?a. ?aiie. Aaaoy aeeoea ca iieieii
Львів. Ранок. Бабця вийшла за молоком. Тут у неї на очах падає балкон і придушує чоловіка.
Збирається натовп, з’являється міліція, бабця підходить і починає:
- От кляті більшовики! Понабудовували балконів. Людині пройти ніде…
Міліціонер, діставши документи постраждалого:
- Бабцю, годі репетувати. То москаль був.
- Понаїхало клятих москалів!!! Ніде балкону впасти.
Їдуть в сусідніх купе Укарїнці і москалі!
Їдуть в сусідніх купе Укарїнці і москалі!
Укарїнці від скуки рішили подіставати москалів….
От наші і кличуть їх. – Москалі !!!
Ті відповідають. – ШТО ???
Наші. – Йдіть на*уй !
Москалі мовчать…
Українаці іх знов кличуть. – Москалі !!!
ті у відповіть. – што ???
Наші. – Йдіть на*уй!!!
Вся москальня мовчить але поченають нервувати .
Ну наші їх добивають. – Москалі !!!
М. – Та штоо ????
У. – Йдіть на*уй!!!
Ну москалі нестерпіли і рішали наших подратувати!
От і кричать. Хохли !
тишина…..
М. – Хохли !!!
тишина……
Ну вони ще раз кричать ….
М. – Хохли!!!!!
Наші у відповідь. Москалі то ви ???
М. – Так !!!!
У. – Йдіть на*уй!!!!
Зловили москаль та Українець золоту
Зловили москаль та Українець золоту рибку,москаль за рота,а Українець за хвіст.Рибка каже:
-Три бажання.
Українець каже москалю:
-Ти за рота піймав тобі два бажання,а мені одне.-Так і зробили.
москаль бажає:-Хочю чтоб все украинцы сново вернулись к себе на родину.и второе-чтоб вокруг росии по гронице трёх метровый бетонный забор,чтоб украинцы нелезли к нам.-Ну рибка тай виповнила.прийшла черга українця і він питає в рибки:
-Чи-то правдо що в росії тепер нема українців?
-Так,-відповідає рибка.
-Чи-то правда що по кордону росії бетона стіна?,-знов питає українець у рибки.
-Так три метри,-відповідає рибка.
На що українець і відповідає:
-ну коли так,то заливай це все битоном
Зустрілися Українець з американцем
Зустрілися Українець з американцем і в них зайшла розмова про гори. Американець говорить:
- У нас такі гори, що як гукнеш то ехо 5 хвилин триває.
Українець:
- Ну то їдем подивимось.
Вилізають на вершину та й американець кричить:
- Hello !!!
Ехо:
- Hello- ello- llo- o .
А Українець каже :
- Та хіба це гори ? У нас у горах ехо 3 години тримається.
Американець?
- Ну поїхали подивимося.
Вилазять вони на Говерлу і Українець:
- В Карпатах москаль !!!
Ехо: Де москаль !? Де москаль !? Де москаль !? Де москаль !? Де москаль !? Де москаль !?Де москаль !? Де москаль !? Де
москаль !? Де москаль !? Де москаль !? Де москаль !?Де москаль !? Де москаль !? Де москаль !? Де москаль !? Де москаль !?
Де москаль !? …
Зустрічаються два українці та й один другому каже:
Зустрічаються два українці та й один другому каже:
- Куме, я позавчора зранку встаю, а на моєму ставку москаль рибу ловить. Ну я його з гвинтівки ба-бах і вбив.
- Добре зробили куме.
- А вчора я встаю, а там уже два москалі. Ну я їх з автомата бах-бах та й убив.
- Ну добре зробили куме.
- А сьогодні я встаю, а весь ставок москалі обсіли і всі мою рибу ловлять. Ну я їх всіх з кулемета розстріляв.
- Та ви куме брешете.
- Та брешу, але як би гарно було.
Один кум каже другому:
Один кум каже другому:
-Куме, я мабуть вам подарю занавєскі!
-Для чого?-дивується він.
-А шоб ніхто не бачів, чим ви зі своєю жінкою вечером займаєтеся!
-Куме, а тоді я вам подарю бінокля.
-На що мені бінокль???
-А шоб ви бачили з чією я жінкою цим займаюсь!
Їде гуцул в машин
Їде гуцул в машині, його зупиняє інспектор ДАІ, гуцул відкриває віконце, ДАІшник засовує голову в середину, а гуцул йому: -ГАВ!!! Інспектор переляканий відскочив! А гуцул йому каже: -Не бійся, я прив###язаний!
Під час війни потрапив в українське село маленький негр
Під час війни потрапив в українське село маленький негр. Там він виріс, потім працював в колгоспі. І от іде він у росію за програмою обміну робітниками. Сидить собі в загальному вагоні, нарізає ножем сало та їсть собі. Але тут він помічає, що на нього чомусь всі дивляться. Так триває декілька хвилин і тут негр не витримує – забиває ножа в стіл та кричить:
- Шо, москалі, сала не бачили !?
Їдуть двоє у львівському трамваї
Їдуть двоє у львівському трамваї і бачать в кутку забився якийсь хлопака. Один другому й каже: – Мабуть москаль, потрібно провірити. – А що з науки їдеш ? – У-гу. – Не колиться. – А що мабудь голодний ? – У-гу. – Не колиться. – А скільки тобі років ? – Ну в сяньтябре будет двацать. – Ой синку не буде !!!
Дзядзьо Мирон нагострив
Дзядзьо Мирон нагострив сокиру, рискаль, три ножі і косу. Питання, кільо москалів приїхало відпочивати на турбазу “Карпати”?
Привязав хлоп москаля
Привязав хлоп москаля до колоди та пиляє дворучною пилою. Москаль верещить, звивається. На шум надходить сусід.
- А шо то в Вас куме, фузеї нема чи машингвера, так си тово з тим москалем мордуєте?
- Та маю я і фузею і машингвер, але нині маю і час і натхнення!
Вуйку, а чому це Ви квітки поливаєте машиновим маслом
- Вуйку, а чому це Ви квітки поливаєте машиновим маслом, засохнуть?
- То нічого що засохнуть, же би зброя не заржавіла.
-Вуйко! Вуйко!
-Вуйко! Вуйко! Москалi на мiсяц политiли!
-Усi?
Синок підходить до батьків.
Синок підходить до батьків.
-Тату, тату, а ви ж не працюєте?
-Ні, не працюю.
-І мама не працює?
-І мама не працює.
-А звідки ж в нас такий великий дім, все в нас є?
-Ото, синку, бачиш шлях біля дому. Ото шлях із москви. Ми з мамою йдемо туди с сокирою, вбиваємо москалів і забираємо в нах гроші. Ну ти,синку, вже дорослий, бери сокиру і йди працюй.
Син повертається вранці.
-Тату, тату, я працював усю ніч, вбив двадцятьох москалів і заробив усього 18 гривень 45 копійок.
-Отак, синку, копійка до копійочки, копійка до копійочки…
Турка…….
Турка…….
Два сусіди… (в одного на подвірї росте гарна береза – висока, струнка)
Ранок….
Сусід виходить на подвіря та бачить як сусід пиляє березу
- Куме, ти шо здурів таку гарну березу пиляєш???
- Та бач, куме, буде тут іти москаль…….. Спреться на мою фіртку і скаже -”Берёза родина моя”
- Я йому дам, курва, родіну!!!!
Біля вікна сидить Петро і їсть сало. Проходить сусід:
Біля вікна сидить Петро і їсть сало. Проходить сусід:
-О, здоров, Петро! А шо ти там робиш?
- Та шо…сало їм.
-Ти бач…А мені даси шматочок?
-Та чого ж…Заходь!
Сусіда сунувся до хвіртки, а там величезна собака: “Гав-гав!”
-Петро! Так в тебе ж собака злий!
-Та отож…..
Пливе Американський корабель
Пливе Американський корабель в Чорному морі…тут випливає на поверхню Українська сабморина (підводна лодка). Поки Американці шукали в енциклопедії якої країни прапор що на сабморині, українці пустили дві ракети в Американський корабель, і він потонув. Сабморина потихеньку почала занурюватись під воду, а в ту хвилину в одній з кабін велась розмова:
“Петре, ти впевнений що це були москалі?”
“та як не бути впевненим? я добре бачив купу зірок на прапорі !!!”
Сідає українець у поїзд
Сідає українець у поїзд. Заходить у купе – а там три негра сидять.
- Ой, хлопці! А шо тут горіло?!
Москва, Киевский вокзал:
Москва, Киевский вокзал:
- Внимание! Внимание! Поезд №40 Москва – Львов отправляется с девятого пути! Дорогие россияне! Берегите себя вдали от родины! А ви, клятi хохли, їдьте й не вертайтесь!!! Счастливого пути россияне!
Брянск:
- Внимание! Со второй платформы отправляется скорый поезд № 40 Москва – Львов! Россияне, одумайтесь пока не поздно! На территории Брянского вокзала работает гостиница, русским – одна ночь бесплатно!
Хутор Михайловский:
- Всех украинцев просят выйти из вагонов для таможенного досмотра! Руки на вагон! Лицом к составу! Ноги на ширине плеч! Декларация в зубах! Россияне, спокойной ночи.
Конотоп:
- Москалі! Речі з вікон! Гроші на стіл! Декларації в одне місце! Вітаємо українців на Батьківщині! Співвітчизники, списки того, що у вас відібрали на російській митниці – до начальника потягу! Зараз кацапи нам все відшкодують
Київ:
- Увага! Увага! Потяг № 40 Москва – Львів вирушає через дві хвилини. Прохання проводжаючим вийти з вагонів. Вагоны с русскими опаздывают на 8 часов. Щасливої дороги!
Львів:
- Увага! До третьої платформи прибув швидкий потяг № 40 Клята Московія – славетне місто Львів. Зустрічаючі, можете пройти до вагонів по містку. Москальський склад потягу на жаль, весь вийшов на 50-му кілометрі і зараз зі своїми клумаками насолоджується карпатськими краєвидами. Пасажири біля кас московського напрямку! Ви можете зачекати свого потягу на нарах у кімнаті міліції нашого вокзалу.
Микола, ти бачив шо москалі учудили?
-Микола, ти бачив шо москалі учудили?
-Шо?
-Набили повний літак євреїв, і збили нашу ракету.
Покликав Господь Бог француза,
Покликав Господь Бог француза, американця й українця до себе й каже:
- ось вам по коню скачіть й можете набрати собі стільки землі, скільки захочите. Коли зупинетесь то буде ваша межа.
Сів на коня француз, не поспішаючи їде, побачив красивий краєвид, зупинився. Міркує – там поставлю будинок, там розібью виноградник, мені вистачить.
Сів на коня американець, скакав пів-дня. Зупинився. Думає – там буде моє ранчо, ту землю здам в аренду, а ту продам.
Заліз на коня українець. Скакав три дні, загнав коня. Побіг. біг, ще один день. Впав, повзе. Знемагаючи, знімає шапку, кидає поперед себе й каже:
- а то буде, під помідори…
Режисер львівського театру говорить актору:
Режисер львівського театру говорить актору:
-покажи в очах – радість
……
-ні, не вірю, уяви, що в сусіда корова здохла
……
-ну це вже занадто. В тебе в очах радості на три корови, а може й на тещу.
Iai? iniaeeai i?e?iii, ui na?aa aaeeeeo oe?a?io?a aeaaoiee
Мені особливо приємно, що серед великих українців видатний вчений Михайло Перебийніс (у москалів звуть його Ломоносов) и поет Олекса Гарматник (у клятих москалів — Пушкін)
Куме, а ти чув, як москалi називають наше шалене кохання
Куме, а ти чув, як москалi називають наше шалене кохання з пристрастями до нестями й поцiлунками до опiкiв?
- Як?
- Блiзость.
- Тьху, повбивав би!
Київ. Стоять двоє. Підходить до них перехожий і запитує
Київ. Стоять двоє. Підходить до них перехожий і запитує
- Как пройти на Крещатик.
Йому у відповідь:
- ??? Повторює питання англійською.
- ??? Німецькою.
- ??? Французькою.
- ???
Не одержавши відповіді перехожий йде далі. Один чоловік іншому говорить:
- Подивися, Петро, яка розумна людина! Скільки мов знає!
- І шо це йому дало?
Як називається людина, яка розмовляє українською мовою
- Як називається людина, яка розмовляє українською мовою? – Двомовна. -
А якщо людина розмовляє трьома мовами? – Тримовна. – А якщо однією? – Москаль
Приходить Петро до мамки і жаліється:
Приходить Петро до мамки і жаліється:
-Мене Галя обіжає, гуляти зі мною не хоче.
-Ану вдягайся, пішли до її батьків.
Приходять.
Мати: Ваша дочка не хоче гуляти із моїм Петрусем.
Батьки: Той що з того.
Мати: Петрику, знімай штани!
Петро: Мамо, та не треба.
Мати: знімай, кажу!
Петро: та може не треба?!
Мати: та знімай вже, гадська ти дитина!
Петро слухняно знімає штани.
Батьки: Ого!!!
Мати: От і я кажу “ого”, а Галя Ваша – балувана.
Як “Пролетарии всех стран, соединяйтесь!” українською буде?
Як “Пролетарии всех стран, соединяйтесь!” українською буде? -
Голодранцi всiх країн, до купи – гоп!
Коли житель старовинної Еллади винайшов арфу
Коли житель старовинної Еллади винайшов арфу – він думав про жінку.
Коли американець винайшов саксофон – він думав про жінку.
Цікаво, а про що думав москаль, коли винайшов балалайку?
?aa iaa? o aeoeaaio? o eua?anueiio o?aiaa?
Їде негр у вишиванці у львівському трамваї і читає газету “За вільну Україну”.
Чоловік із села, побачивши це, не витримує: – Скажіть, а ви вмієте читати по-українськи?
- Звісно…
- І розумієте українську?
- Розумію, адже я – щирий українець.
- А я тоді хто?
- Не знаю… З вигляду – або жид, або москаль.
Мама: Хто то шчит як та корова?
Мама: Хто то шчит як та корова?
- то я матусю…
- Мама: цюняй цюняй моє мармолядко
Криївка партизанів. Старшина, перекладач і полонений “стрибок”.
Криївка партизанів. Старшина, перекладач і полонений “стрибок”.
- Cпитай москаля, де розташована їхня частина.
- Руководитель спрашивает вас, где расположена ваша часть.
- Я не скажу!
- Москаль відповів, що не скаже.
- То скажи, що зараз ми його катуватимемо.
- Руководитель говорит, что сейчас вас будут пытать.
- Я все равно не скажу!
- Москаль каже, що все одно мовчатиме.
- То клич хлопців із жаровенькою й цвяшками.
[...]
- А что это они внесли?
- Это жаровня. Сечас в ней раскалят гвозди и загонят их вам под ногти.
- Нет, нет! Скажите вашему начальнику, что я все расскажу!
- Що там москаль белькоче?
- Каже, що москалі тортур не бояться.
У автобус заходять Бандерівці з автоматами
Львів
У автобус заходять Бандерівці з автоматами
Один з них запитує
Котра година?
Тут піднімається негр і каже
Опів на пяту дядечку
На що Бандерівець йому відповідає
Сиди синку і так бачу що не москаль
Iia?oaa oaeaoiio? iia?oc? ? ieoa?:
Подруга телефонує подрузі і питає:
– Ти пташине молоко любиш?
– Так, а що?
– Та нічого, просто в мене тут на кухні два таких орли сидять…
Сидить на березі річки українець
Сидить на березі річки українець, рибу лове. До нього підпливає на лодці кацап и питає:
-О, мужик прівєт, што ловіш?
-Гриби!!!
-Што, сєрйозно гріби?
-Гриби на%уй звідси…….!!!